Метатеоретичні концепти пізнання свідомості

Анатолій В. Фурман

Анотація


У ХХ столітті ідейно виокремилися, набули епістемологічного усистемлення та культурної значущості дві головні парадигмальні течії наукового конструювання теорії свідомості – граматологічна та онтологічна, що сутнісно різняться своїми засновками і концептами, поняттями і моделями, концептуальними і теоретичними побудовами, а головне – відмінною методологічною оптикою як обґрунтованим набором форм, методів і засобів дослідницької миследіяльності. У гносеологічній площині висвітлення зазначеного поля теоретизування альтернативість названих течій стосується заперечення або обстоювання метафізичного статусу свідомості поза знаковим простором, відкиданні або прийнятті форми чи так званої «чистої форми» за сутність свідомості й відповідно в нівелюванні або рефлексивному опрацюванні свідомості як трансцендентного засновку і водночас як онтологічно вкоріненої подієвої властивості – як сфери не-реального позалогічного буття: щоб бути вактуальненим свідомий акт-досвід має постійно розпросторюватися назовні, за межі реальності, себто перебувати у стані безупинного цілісного трансцендування. В методологічному аспекті відмінність вказаних течій підтверджують автономні поняттєво-категорійні тезауруси, дослідницькі стратегії і мислекомунікаційні дискурси, самодостатні набори методів, процедур, засобів та інструментів методологування. Загалом полярність світоглядних картин і способів розуміння сутності та феноменальних оприявнень свідомості від-ображають (1) різні епістемологічні витоки, першопочаток яких закладено відповідно М. Гайдеґґером та Е. Гусерлем, (2) альтернативні парадигмальні позиції у визначенні філософського статусу свідомості, її сутнісного відповідника у соціальному повсякденні і культурі, (3) сучасні теоретичні прориви моно- і полідисциплінарних досліджень, здійснюваних у контекстному форматі розгортання метамодерністських тенденцій розвитку психології і гуманітарних наук у цілому, (4) метолодогеми як більш-менш збалансовані системні єдності принципів, підходів, парадигмально-дослідницьких карт, типів наукової раціональності і термінологічного ладу. Різнобічно аргументована панорамна своєрідність прийнятого до реконструкції метатеоретизування, що уможливлює вивчення свідомості безвідносно до культури, зовнішнього світу; беззмістовно, із формальних позицій, безособово і безсуб’єктно, опосередковано, в непрямий спосіб, із широким задіянням новітніх ресурсів метаметодології відносно трансцендентного засновку – форми як сутності свідомості. Доведено, що розробка метатеорії свідомості на істотно інших методологічних засадах становить важкодоступний обхідний шлях фіксації, опису і доконструювання умов розвиткового функціонування свідомої здатності людини бути усвідомлено присутньою у світі й оприявнення останнього у сферному засвіті трансцендентного життєпотоку свідомості.

Ключові слова


свідомість, буття, метатеорія, концепт, поліметодологія, методологування, свідома здатність, метамова, інтерпретація, свідомий досвід

Посилання


Гусельцева, М. С. (2018). Свідомість як проблема психології: постнекласична інтерпретація. Психологія і суспільство, 3-4, 51-66.

Деррида, Ж. (2000). О граматологии. М.: Ad Мarginem.

Карпенко, З. С. (2018). Аксіологічна психологія особистості: монографія (2-ге вид., перероб., доповн.). Івано-Франківськ: ДВНК «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника».

Карпенко, З. С. (2008). Предмет і метод аксіопсихології особистості. Психологія і суспільство, 1, 35–62.

Мамардашвили, М. К., Пятигорский, А. М. (1997). Символ и сознание. Метафизические рас¬суж¬дения о сознании, символике и языке (2-е изд). М.: Языки русской культуры.

Савельева, М. Ю. (2002). Введение в метатеорию сознания. К.: Вид. ПАРАПАН.

Савченко, О. (2018). Свідомість і рефлексія у базисі психологічного теоретизування. Психологія і суспільство, 3-4, 56-79.

Фурман, А. А. (2017). Психологія смисложиттєвого розвитку особистості: монографія. Тернопіль: ТНЕУ.

Фурман, А. В. (2016). Ідея і зміст професійного методологування: монографія. Тернопіль: ТНЕУ, 2016.

Фурман, А. В. (2018). Метатеоретична мозаїка життя свідомості. Психологія і суспільство, 3-4, 13-50.

Фурман, А. В. (2017). Модульно-розвивальний оргпростір методологування: аргументи розширення. Психологія і суспільство, 1, 34-49.

Фурман, А. В. (2017).Свідомість як передумова психологічного пізнання і професійного методологування. Наука і освіта, 3/CLVI, 5-10.

Фурман, А. В. (2017). Свідомість як рамкова умова пізнання і методологування. Психологія і суспільство, 4, 16-38.

Чалмерс, Д. (2013). Сознающий ум: В поисках фундаментальной теории. М.: URSS.

Щедровицький, Г. П. (2004). Методологічна організація системно-структурних досліджень і розробок. Психологія і суспільство, 2, 30-49.


Повний текст: PDF
17 :: 9

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.




Creative Commons License
Цей журнал ліцензований Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivs 3.0 Unported .

ISSN 2309-785X (Print) e-ISSN 2413-7863 (Online)